2 жовтня 2014 р. автоматична фотокамера «піймала» БУРОГО ВЕДМЕДЯ в одному з покинутих населених пунктів Чорнобильської зони відчуження. Хто він – випадковий гість чи мешканець українського Полісся, що повернувся?

Останні кілька років Чорнобильський центр у Славутичі провадить роботи щодо комплексного опису ділянок зони відчуження, які представляють найбільший інтерес з точки зору охорони природи. В полі зору вчених – все, від грунтів та радіаційної обстанвоки – до рослинного й тваринного світів. Тільки таку фактичну інформацію може бути використано для обгрунтування заповідання тих чи інших угідь та вибору адекватної природоохоронної категорії. Природно, що рідкі види тварин та рослин та унікальні комплекси є ключовими критеріями такої оцінки. Якщо на цій території є «червонокнижні» види та вони не є випадковими, більш того, вони там постійно мешкають або ростуть, то ця територія містить увесь комплекс умов, що відповідають їхнім потребам. Відповідно, такі угіддя мають отримати високий природоохоронний статус.

У нинішній час у скарбниці вишукувальних досягнень накопичилася низка таких об’єктів: різноманітні орхідні рослини, старі дубово-грабові ліси, багаті на біорозмаїття верхові болота, рідкі види птахів (рябчик, тетерев, великий підорлик, орлан-білохвіст, пугач, бородата неясить, сірий журавель, чорний лелека та ін.), виключно рідкі види рукокрилих (гігантська вечірниця, широковушка, ставкова нічниця), рись, видра, заєць-біляк, а також велика кількість інших хребетних та безхребетних тварин.
Серед усієї сукупності унікальних створінь є комплекс так званих «фантомних видів». Теоретично вони можуть бути присутніми на території Чорнобильської зони відчуження: періодично трапляються прямі чи непрямі свідчення цього. Не вистачає лише безпосередньої реєстрації їх вченими-фахівцями з наступним описом знахідки. До таких видів належить і БУРИЙ ВЕДМІДЬ.
У далекому минулому це був звичайний мешканець не лише південного Полісся, але й усієї лісостепової зони. Хижак найвищого ешелону харчової ієрархії, та в той же час абсолютно всеїдний, а в більшості випадків – рослиноїдний, як корова. В Поліських пущах він знаходив усе, що потрібно для життя. Але людина завжди його переслідувала, а найбільшу шкоду завдавала нещадним вирубленням лісів. На початку XX століття на території сучасної зони відчуження тільки 13% земель були вкриті лісом. Тварина, для якої ліс – це стіл та дім, надовго зникла. Протягом останніх ста років лише рідкі повідомлення вказували на те, що поодинокі ведмеді коли-ніколи забрідали то до Сумської, то до Житомирської обл. Основний ареал цього виду знаходиться в сотнях кілометрів на північ. За даними білоруських вчених, в останні десятиліття ведмідь був звичайним, хоч і не дуже багаточисельним видом півночі республіки, здебільшого Вітебської обл. Не так давно, всього 20 років тому, ведмедя стали випускати до брянських лісів, щоби відновити колись втрачені території здавна ведмежого мешкання.
Перша інформація щодо зустрічі клишоногого в зоні відчуження з’явилася ще в 90-х роках минулого століття. Подейкували, що його нібито здобули браконьєри. Перші його реальні сліди в Чорнобильській зоні були відмічені вченими Чорнобильського центра С. П. Гащаком та І. В. Чижевським у 2003 р. біля с. Корогод. Але намагання в зв’язку з цим опублікувати замітку в науковому журналі наштовхнулося на повне неприйняття академічними зоологами самої думки, що ведмідь може повернутися до регіону. З того часу сліди ведмедя знаходили ще кілька разів, але тим все й обмежувалося.
Значний прорив у розумінні статусу вида відбувся у 2008 р., коли білоруські колеги вперше оприлюднили дані щодо реєстрації ведмедя в сусідньому Поліському радіаційно-екологічному заповіднику (Білорусь), з яким українська Чорнобильська зона відчуження по суті являє єдиний природний комплекс. Вперше звіра там помітили ще в 90-х роках, а за 2003-2007 рр. вже було 20 таких випадків. Причому, самі білоруси стверджують, що спочатку ведмедя переважно реєстрували в південних ділянках заповідника, тобто, прилеглих до української зони відчуження. За приблизними оцінками, там було відмічено до п’яти особин різного віку та статі. Зрозуміло, що як мінімум ці ж звірі легко могли заходити й на українську територію, але з огляду на відсутність організацій, що професійно займаються вивченням та охороною дикої природи, Чорнобильська зона все ж таки ще залишалася «terra incognita».
В умовах відсутності коштів та людей єдиним способом розширення можливостей щодо оцінки біорізноманіття було використання автоматичних фотокамер – «фотопасток». Вони неупереджено реєструють все, що рухається, на відстані до 10–15 м. Перші кілька камер закуплено за власний кошт основним учасником цих досліджень С. П. Гащаком та розміщено на дослідницьких ділянках. Починаючи з весни 2012 р., вони стояли вже в десятках точок на чотирьох великих ділянках та зібрали велику кількість цінної інформації. Авжеж, ведмідь був ласою, але майже недосяжною мрією. Кілька звірів на 200 000 га українських земель та такої ж кількості білоруських угідь, і всього 5-6 фотокамер! Вірогідність реєстрації була дуже низькою. І ось це сталося! На початку жовтня 2014 р. після чотирьох місяців безперервної зйомки в одній точці камера нарешті піймала клишоногого. Трапилося це вночі в одному з покинутих населених пунктів західної частини зони відчуження. Судячи з розмірів, це був дорослий звір та, мабуть, самець. Звідки він йшов та куди прямував, важко сказати, але в тому ж районі зони відчуження починаються величезні лісові масиви, справжні «ведмежі кути», де він цілком можливо міг знайти місце для зимування.
Так склалося, що через місяць після цієї події разом з колегами з Центра екології та гідрології та Університету Салфорда (Великобританія) вчені Чорнобильського центра почали дослідження щодо оцінки різноманітності та популяційної щильності крупних видів ссавців на ділянках з різними радіаційно-екологічними умовами. Переконливі результати, отримані Чорнобильським центром раніше, лягли в основу розробленої схеми: десятки фотопасток одночасно будуть працювати на кількох ділянках зони протягом року. Такий потужний інструмент не може не принести найціннішої інформації. І напевне, ведмідь ще з’явиться у кадрі неодноразово!

Гащак Сергій Петрович,
заступник директора Міжнародної радіоекологічної лабораторії Чорнобильського центра з науки