Червона Книга Чорнобильської зони
(Результати експедиції вчених-зоологів Міжнародної радіоекологічної лабораторії (МРЛ) і Харківського національного університету в рамках Програми наукових досліджень у Чорнобильській зоні відчуження)
Одним з напрямків Програми наукових досліджень МРЛ у Чорнобильській зоні на 2008 рік («Зоологічне обстеження Зони відчуження й Зони безумовного (обов’язкового) відселення (ЗВіЗБ(О)В) для оцінки цінності окремих ділянок у справі розвитку мережі заповідних об’єктів») є збір фактичної інформації про представників тваринного світу, які, з одного боку, є рідкими, охоронюваними, а з іншого – використовують територію Зони відчуження у своїй життєдіяльності. Сукупність такої інформації буде свідчити й про природну цінність тієї або іншої ділянки Чорнобильської зони, і про здоров’я природного середовища в широкому розумінні. Зокрема, до таких тварин відноситься група рукокрилих (кажанів, або, як у народі прийнято говорити, летючих мишей).
Рукокрилі завдяки своїм біологічним і екологічним особливостям є вкрай уразливими. Вони страждають від результатів людської діяльності внаслідок накопичення токсичних речовин (інсектициди, гербіциди, важкі метали й т.п.) через трофічні ланцюжки, але ще більшою мірою – внаслідок зникнення середовища перебування (старих дупластих, клімаксних лісів і підземних безпечних притулків). І хоча це – одна з найбільш різноманітних груп ссавців (до 900 – 1000 видів), левова їхня частка представлена тропічними видами, тоді як у Європі живе всього біля 4-х десятків, більша частина яких не в змозі пристосуватися до антропогенних змін середовища, і тому повсюдно скорочується у своїй чисельності, а виходить, потребує охорони.
В Україні налічується до 26-28 видів рукокрилих з найбільшою розмаїтістю в Карпатах, Криму й Поділлі. Вважається, що північні лісові регіони не самі багаті на цей вид ссавців, однак підтвердженої інформації на цей рахунок ніколи не існувало. З іншого боку, саме тут, на півночі України, і особливо в Чорнобильській зоні, існують великі можливості для мешкання дендрофільних видів (що живуть у дупластих деревах).
Крім того, занедбані будівлі й зведений до мінімуму фактор занепокоєння людиною створюють додаткові можливості й для мешкання інших видів. Як наслідок, вивчення угідь Чорнобильської зони на предмет виявлення видового складу кажанів, їхнього розподілу, стану популяції й т.п. не тільки створює передумови для розвитку заповідної справи, але й саме по собі є унікальним.
Наприкінці липня – початку серпня 2008 року разом із зоологами Харківського національного університету вчені МРЛ провели другу хіроптерологічну (тобто, присвячену рукокрилим) експедицію на території Зони відчуження. Перша така експедиція відбулася в травні 2007 року.
Специфіка роботи мала на увазі пошук місць мешкання й приблизну оцінку видового складу кажанів за допомогою детектора ультразвуків, що видаються цими тваринами. Надалі на цих ділянках установлювали спеціальні хіроптерологічні мережі для вилову літаючих тварин, а при виявленні дупел з колоніями – спеціальні деревні пастки.
Вилови проводили на лісових просіках, поруч із лісовими водоймами, на берегах рік і біля занедбаних будівель. Після нічних виловів звірків описували, кільцювали, а потім знову відпускали на ділянці вилову.
Усього за два роки піймано майже 780 тварин, які відносяться до 10-11 видів. Оскільки інформація про фауну рукокрилих даного регіону до цього була відсутня, отримані результати є цінними навіть у відношенні звичайних і широко розповсюджених видів. Однак серед них є й такі, які включені до Червоної Книги України: мала вечірниця, середземноморський нетопир і ставкова нічниця. Причому перші два види – досить звичайні в Чорнобильській зоні. Більше того, мала вечірниця в цій географічній зоні й розмножується, що раніше не було відомо. Велика успішність виловів також свідчить про високу чисельність тварин і загальне благополуччя їхнього населення.
За сукупністю результатів уже зараз можна стверджувати, що старі листяні й змішані ліси, а також заплавні ділянки з деревною рослинністю є дуже привабливими для кажанів і відіграють важливу роль у підтримці життєздатності їхніх популяцій.
На жаль, поки немає інформації відносно ще декількох можливих видів, включаючи й дуже рідких. Також повністю відсутні дані й відносно місць їхніх зимівель. Потрібні додаткові дослідження на нових ділянках з використанням нових прийомів і підходів.
(За матеріалами звіту про результати експедиції, підготовленого Гащаком С.П., заступником директора Міжнародної радіоекологічної лабораторії по науці).
