Проблема визначення параметрів процесів вибухового характеру при аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС 26 квітня 1986 року розглядалася в багатьох публікаціях, частину з яких приведено в книзі “Об’єкт “Укриття”. Історія, стан і перспективи”/В.М.Герасько, О .О.Ключников, А.А.Корнєєв, В.І.Купний, А.В.Носовський/ Київ, Інтерграфік, 1997/.
Розглянуті багатьма авторами сценарії аварії на початковому етапі розвитку свідчать про те, що вибуховий процес можна умовно розділити на дві стадії. На першій стадії тривалістю приблизно 6-7 сек. після натискання кнопки АЗ-5 потужність реактора зросла до величини в 50-100 разів більшої за номінальне значення, тобто до 160000-320000 Мвт, що призвело до підвищення тиску пари (до (10-30 Мпа) і температури палива в найбільш енергонапружених областях активної зони до крапки плавлення (2650 0 С). До 7.5 сек. паливо в нижній частині активної зони розплавилося і частково випарувалося. Ці процеси призвели до руйнування ТВЕЛів та труб технологічних каналів, початку відриву верхньої металоконструкції реактора (схеми Е), а також інтенсифікували пароцирконієві реакції, реакції пари з залізом, взаємодію розплаву палива з водою і парою, супроводжувані виділенням водню. Ймовірно, розриви в контурі багаторазової примусової циркуляції стали причиною першого вибуху, підтверджуваного очевидцями. На цьому першу стадію умовно можна вважати закінченою .
Друга стадія тривалістю приблизно до 3 сек. характеризувалася інтенсивним утворенням водню (за деякими оцінками до 200 кг), виходом його в центральний зал реакторної установки, утворенням детонаційної повітряно-водневої суміші (гримучої суміші) та її детонацією. За оцінками, тротиловий еквівалент вибуху складає 300-600 кг тринітротолуолу. Характер руйнувань свідчить про те, що вибух носив об’ємний характер.
